Інтерв’ю з гуртом Chico & Qatoshi: про мову, Буковину і TikTok-покоління
Їх трек «Допоможе ЗСУ» підривав TikTok у 2022-му. Їхні «Ластівки» — це саундтрек до розлуки з коханими під час евакуацій. Їхня мова — це суржик, сленг, українська, іноді англійська. Вони не бояться бути щирими, трохи хаотичними, смішними й сумними водночас.
Chico & Qatoshi — це голос того покоління, яке дорослішало разом із війною та соцмережами.
Ми поговорили з учасниками дуету — Qatoshi (Миколою Сопронюком) та Chico (Романом Коваленком) — про походження, мову, творчість і Буковину, яка звучить навіть тоді, коли її не називають.
Почнімо з простого. Хто ви? І звідки?
Qatoshi: Я з Чернівців. Тут народився, тут сформувався. І тут ми з Ромою (Chico) вперше записали трек. Насправді все почалося з того, що я колись вів Instagram-паблік NAPROCENTE, а Chico робив біти. Просто одного дня ми такі — давай зробимо пісню? Chico: Ми не планували ставати “гуртом”. Це вийшло органічно. Зробили перший трек, побачили реакцію, і пішло поїхало.
Пісня «Допоможе ЗСУ» — ваша візитівка. Як вона народилася? Qatoshi: Ми просто сіли в студії в Чернівцях, ідеї сипались самі собою. Потім я записав коротке відео з фрагментом, виклав у TikTok, і воно просто злетіло. Люди почали накладати цей звук на відео з фронту, на фото ЗСУ. Усе відбулося дуже швидко. Chico: Я вірив, що трек буде сильний. Але щоб настільки — не очікували.
Ваші тексти — цікаве явище. Там і українська, і суржик, і сленг, і «Gucci». Це свідомий підхід? Qatoshi: Ми говоримо так, як живемо. Я з татом розмовляю українською, з мамою — російською. У Чернівцях це норма. Суржик — це не фішка, це просто природне середовище. І ми не намагаємося вдавати з себе академіків.
Chico: Вставляємо англійські слова — бо живемо в епоху інтернету. Там у всіх «репіт», «вайб», «шазам». Так і в піснях.
Але в текстах немає типової російської мови. Вона майже відсутня. Це свідомий вибір? Qatoshi: Ми не вставляємо російське просто так. Можемо сказати «блін», «шо там», але це все одно не “пацанські пісні з 2007-го”. Усе має звучати природно. І головне — по-українськи по духу.
Як впливає Буковина на ваше звучання?
Qatoshi: Чернівці — це дуже музичне, співуче, тепле місто. І наша вимова — не така, як у Києві. Ми м’якіші. У нас не «шо ти», а «йой, куме, де ти був». І ця мова так само живе в наших текстах. Chico: У Чернівцях ти чуєш румунську, українську, російську — усе поруч. І це все впливає на стиль. Але те, що ти чернівчанин — це завжди трохи естетика, трохи лірика, трохи street-style.
Слова типу «цяця», «йокне серце», «на репіті» — це авторські знахідки чи просто вулична лексика?
Qatoshi: Частина — авторські, частина — те, що чуєш на районі. Ми не сидимо з блокнотом типу: «о, напишу зараз суржиком». Воно або звучить — або ні.
Ви часто працюєте з важкими темами — війна, розлука, соціальна травма. Це важко? Qatoshi: Так. Ми робили концерти для ЗСУ, бачили людей, які щойно повернулись з передової. І коли вони підходили і казали: «ваша пісня мені помогла», — це важить більше, ніж перегляди. Chico: Ми не хочемо бути лише «воєнним дуетом». Але якщо можемо підтримати, зарядити — то це обов’язок.
У вас є концертні тури, пісні з мільйонами переглядів, TikTok-хайп. Що далі?
Qatoshi: Хочемо залишатися собою. Без пафосу, без глянцю. Просто говорити про те, що болить, і робити це чесно.
Chico: І хайп хай собі буде, але музика — це завжди про справжнє.
Від редакції:
Chico & Qatoshi — це не про мовну чистоту чи класичні радіоформати. Це про гібридну естетику покоління війни і TikTok, про емоції, про соціальну правду. Їхня мова — це не помилка. Це свідома музична стратегія бути собою, навіть якщо це звучить як «йокне серце», «капюшон накинув», «ще та цяця». І саме за це їх сьогодні слухають — у Чернівцях, на Сході і під Бахмутом.