Ростислав Кушина: Мене відмовляли займатися музикою, але я завжди знав, що буду співаком

 Його відношення до роботи, до себе є дуже вимогливо-високим, хоча це не є показником «синдрому відмінника». Просто мій співрозмовник вважає, що справу треба робити добре, або ніяк. Крім професійних якостей помітне чудове виховання, яке товаришує з почуттям гумору. Зразковий сім’янин та перфекціоніст. Говоримо з Ростиславом Кушиною про шлях до успіху, неприйнятність штучності та пошук творчих шляхів для розвитку.
Ростиславе, в юному віці ти виступав у Зразковому театрі української пісні «Джерельце». Чи міг ти тоді уявити, що з часом станеш співаком, будеш брати участь в міжнародних конкурсах, рухаючись професійно вперед? Можливо це все сформувалося пізніше?

Насправді, вже тоді я думав про це. Розумів, що без музики мого життя немає. Я взагалі не уявляю, чим би міг займатися, якби не співав. До слова, родина радила мені стати юристом або економістом, тому що спів – це щось таке: сьогодні є, а завтра – вже немає. Мене відмовляли займатися музикою, але я завжди знав, що буду співаком! Знаю,що буду досягати мети, до якої йду.

Коли ти остаточно зрозумів, що творча нива – це абсолютно твоє? Коли стався перехід від дитячого сприйняття до дорослого?

Це не було дитяче сприйняття. З «Джерельцем» ми об`їздили дуже багато країн, для мене це вже був надто високий рівень. На наші виступи приходило по 3000 глядачів. Я вважав, що це був певний рівень, але розвитку та руху ніколи немає меж. Ти мусиш йти і досягати, працювати і віддавати. Тому я, протягом свого вокального життя, укріплювався в думці, що це – моє! Що ні чим іншим я б не займався. Були спроби займатися бізнесом, але все одно повертався думками і фактично до того, чим займаюся нині: моя праця – це мої виступи.

Хто, або що тебе спонукало піти на телевізійний проект «Голос країни», який на той час не був такий розкручений, як сьогодні?

Мама та бабуся! Вони завжди підштовхували мене до прийняття рішень щодо телевізійних та інших проектів. На участь у «Голосі країни» мене зареєструвала мама (сміється.). Запитувала «Ростику, чому ти не підеш, чому не спробуєш свої сили?», а я відповідав «Не хочу, навіщо мені це потрібно?». Але вони були впевнені, що потрібно використати шанс та показати свій талант.

Ти не шкодуєш, що побував на такому вокальному шоу? Повторив би знову цей досвід, якби випала нагода знову?

Не знаю, чи повторив би… Насправді, «Голос країни» дав мені дуже великий урок. Це був перший сезон, там все було не так «гладко», як у наступних. Приходило розуміння, що щось не те, я задавав сам собі питання «Чому не пройшов далі?». Саме тоді, коли я не пройшов батли, до мене прийшло розуміння та усвідомлення всієї картини, тому я не зупинився та йшов далі професійно.

У кожної творчої особистості є певна людина-приклад. Хто у твоєму життя зіграв таку роль? Можливо хтось надихнув?

10 років я працював з Володимиром Гришко. Ми з ним об`їздили майже всю Україну, бували за її межами, даючи виступи. Тоді я рівнявся на Володимира Даниловича. Бачив, як він працює, що відбувається в його житті та творчості. Він досягнув великих висот: виступав на світових сценах, тому у більшості й рівнявся на нього.

Чи є Ростислав Кушина артистом «формату»?

Однозначно, ні! Ростислав Кушина – не формат для радіостанцій та телеканалів. Там хочуть крутити популярну музику, отже зазвичай потрібні поп композиції, але не класика. Я– класичний співак, тобто виконую академічні партії, але роблю деякі експерименти у напрямку до формату: записую естрадні пісні, нещодавно відзняв кліп на одну з них. Намагаюся писати популярні пісні, для того щоб мене знали, розуміли. Але найбільша моя реклама – це виступи. Люди приходять на них, поринають у цю атмосферу та отримують задоволення. Що і є найбільшим задоволенням для мене. Правду говорив Володимир Гришко «work give work», що в перекладі означає «робота дає роботу», з чим я погоджуюся на всі 100%.

Тебе не цікавить перехід в комерційний формат? Ти несеш щось своє і тебе це влаштовує?

Так. Я працюю над собою, працюю, щоб люди бачили мої можливості. Тобто, я можу нести своє і в Україні, і поза її межами. Музика, яку я співаю, більш форматна за кордоном. Мене там розуміють. Загалом, люди, які мають бажання оцінити музику та оцінити вокал, прийдуть на мій виступ.

 

Про Європу! Чи були, є, можливо будуть у тебе якісь конкретні пропозиції виступити в там?

Конкретних пропозицій поки що немає, але запрошують приїхати. Насправді, це не такий вже й легких процес: організувати виступ в Європі. Я виступав в Китаї, Австрії, Німеччині, Польщі, Угорщині, Ізраїлі. Тому не можна говорити, що мене не чули в Європі і, навіть Азії. До прикладу, в Китаї, я виступав у 5 провінціях, був запрошеним гостем на відкритті найбільшого винного фестивалю, трансляцію з якого проводили у всьому світі. Але потрібно далі розвиватися, йти до своєї мети.

Зараз на конкурсі «Євробачення» перемагають не форматні виконавці. Чи не було у тебе думки спробувати свої сили у відборі на Євробачення, далі – представити Україну? Донести щось своє європейському слухачеві?

Якщо буду до того готовий, то обов`язково наважуся на цей крок. Аби просто засвітитися – це не дасть ніяких результатів. Потрібно дуже відповідально поставитись до процесу підготовки: мати конкретний матеріал, з яким можна достукатися до слухача. Так, як це зробили Руслана, Джамала. Якщо у мене з`явиться така пісня та впевненість у тому, що я зможу гідно виступити та показати Європі певний рівень – братиму участь у відборі на Євробачення.

Чи працюєш ти сам по собі, чи все ж маєш продюсера?

Ні, не маю продюсера! Є люди, які деколи допомагають, але це не продюсери.

Не було бажання знайти професійну людину, яка б допомагала, вкладала свої кошти у розвиток твоєї творчості?

На мою думку, якщо така людина є, то вона може проявити свою ініціативу. Можливо, помітить мене як артиста та буде мати бажання співпрацювати.

На сьогодні у тебе є дуетна робота «Кохана» з співачкою Боженою Дар, сольна композиція «Полонила». Потроху відходиш від академічного вокалу? Переходиш в популярну музику? Можливо, це симбіоз, бо тобі подобається?

Це я роблю виключно для того, щоб моя концертна програма була різноманітною. Щоб люди зрозуміли, що як оперний співак, я можу виконувати і естрадні пісні, і арії. Людям має бути цікаво. Якщо вони мають бажання чути естрадні пісні, вони їх почують на моєму виступі, але і класичні оперні партії також присутні.

Чи писав ти комусь пісні на замовлення, є такий досвід?

Ні, пісні на замовлення ніколи не писав. Ще є у чернетках пісні, але поки це досить «сирий» матеріал, який я не можу показати слухачеві. Мені здається, що мої пісні можуть бути схожі на пісні інших виконавців, не хочу почути, що вони є плагіатом. Пишу так, як мені приходить на думку. Тому є певні нюанси, через які виникають хвилювання.

Чи є в Україні артист, з яким би ти мріяв заспівати на одній сцені?

Я вважаю, що я б зміг заспівати з кожним артистом та хотів би цього. Знаєте, коли Паваротті робив свої концерти, він завжди називав їх «Паваротті і друзі». Він збирав всіх артистів. Такий формат виступу для мене є цікавішим, ніж заспівати з одним конкретним артистом. Бачу це так: я б виконував все у своїй манері, а вони – у своїй. Запросив би симфонічний оркестр, місцепроведенням виступу був би берег моря. Ось такий формат мені до душі.

Може це і є твої творчі плани на майбутнє?

Можливо і так. Щоб я мав можливість запросити своїх колег артистів на такий формат виступу, вони мають знати про мене. Щоб у них на меті не було лише заробити певні кошти, а просто завітати на дружню зустріч, підтримати артиста, заспівати з тобою.

Як проходить звичайний день артиста Ростислава Кушини? Що є 100 % обов`язковим, що ти маєш зробити?

100 % є те, що я кожного дня співаю, розвиваюся.

Чи маєш ти педагога по вокалу?

Наразі, я сам собі вже як педагог. Хоча, я вважаю, що педагог має бути, незважаючи на те, якого рівня майстерності ти вже досягнув. Тому що людина, яка чує тебе зі сторони, може вказати на недоліки, які ти сам ніколи не зрозумієш. Доречі, я себе записую на диктофон, а потім прослуховую записи та роблю висновки. Тому дуже важливо мати педагога.

Знаю, що ти займаєшся волонтерською діяльністю, але про це майже не говориш. Це не тема для обговорення?

Волонтерською діяльністю займаюся, але це не тема для піару. Роблю це від щирого серця. З ГО «Золоті леви чорної сотні» їздимо на Схід. Якщо потрібно, то відміняю заплановані виступи, аби хоча б трохи розрадити військовослужбовців та підняти бойових дух. У мене є однойменна пісня «Волонтер», яку я присвятив своєму товаришу Тарасу Брусу, який трагічно загинув на Сході України.

Які у тебе мрії? Не в артиста Ростислава Кушини, а у звичайної людини?

Найбільше я хочу, щоб у нашій країні нарешті настав мир, був спокій. Щоб кожна людина мала змогу нормально працювати, жити, розвиватися, втілювати свої мрії у життя.

 

 

Yuliya Yarmarkina
Yuliya Yarmarkina

Chief Editor

No Comments Yet

Leave a Reply

Your email address will not be published.

You may use these HTML tags and attributes: <a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <s> <strike> <strong>